категорії: література, літературна рецензія
«Погоня за вівцею»: скромна привабливість сучасної японської літератури
Харукі Муракамі вже давно перетворився в культового письменника кінця ХХ століття. Кар’єра письменника в нього розпочалася стрімко, і не менш стрімко він почав здобувати призи на всіляких літературних конкурсах, заслужив популярність на Батьківщині, а трохи згодом – і в усьому світі. До українського читача творчість Муракамі дійшла порівняно давно – але, як у нас водиться, в російських перекладах. Першою ж ластівкою видання Муракамі українською мовою став надрукований у «Фоліо» роман «Погоня за вівцею» – один із перших у творчості японського письменника.
Галина Ткачук – одне з відкриттів 2006 року в українській літературі. Ця двадцятиоднорічна дівчина створила навдивовижу цікавий, оригінальний, щирий дитячий світ у своїй першій прозовій книжці «Славка». Після захоплених відгуків у літературних виданнях можна впевнено пророкувати Галі велике майбутнє. 
Швидкий ритм сучасного життя відбирає в людини дуже багато часу – потрібно заробляти гроші, влаштовувати особисте життя, слідкувати за собою… Тяжко віднайти бодай півгодинки спокою, аби полежати на дивані й почитати хорошу книжку. Тому багато людей, хто навіть хоче читати і любить літературу, просто фізично не встигає цього робити. Але вирішення цієї проблеми давно вже знайдено – це аудіокниги, диски із книжками, які треба тільки слухати. 
Щотижня в інформаційному агентстві УНІАН проводяться так звані посиденьки – відкриті дебати про сучасну культуру. Темою чергового круглого столу було обрано надзвичайно болючу і актуальну на сьогодні проблему української музики – чи можна в Україні заробити на продажу музичних дисків? Участь у посиденьках узяли відомий музикант Едуард Приступа, більше відомий як Діля, музичний критик Юрко Зелений, а також Ксенія Сладкевич і Петро Мацкевич – під егідою їхньої Brand Corporation проводився захід. Вела дискусію Ліза Хворс.
Нещодавно добре відомий центральноєвропейський часопис «Потяг 76» видав спеціальне число, складене всуціль лише з текстів польських письменників, перекладених українською мовою. І ось 13 грудня було влаштовано презентацію цього нового літературно-залізничного продукту в Києві. Дату обрали невипадково – саме цього дня 25 років тому в Польщі, охопленій акціями протесту, влада ввела воєнний стан. 
Тема роману Ярослави Литвин «Ігри», що став лауреатом «Коронації слова», навдивовижу близька сучасній молоді – це знайомство, листування і, зрештою, кохання електронною поштою. Головна героїня Віка – ще доволі молода бухгалтерка з освітою психолога, як водиться, незадоволена життям (а особливо особистим), роботою та рештою речей цього світу; адресат її листів-рефлексій, а згодом і коханий (?) – юний, неграмотний хлопчина, такий як усі, ну хіба що багатший, Максим. Пара не виглядає сумісною в усіх планах, і тим цікавіше слідкувати за розвитком їхніх стосунків.
На Заході вже давно заведено регулярно роздавати всілякі премії в галузі літератури. Кожний засіб масової інформації, котрий хоч трохи наближений до книжкового світу, намагається визначити власних «найкращих» кожного року. І дуже приємно, що поволі ця традиція знаходить своє місце і в українському літературному житті, що засвідчило вже друге вручення премії «Книжка року ВВС».
